Проблеми семантики слова, речення та тексту

ПРАГМАТИЧНИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ РЕКЛАМНИХ ТЕКСТІВ

Олена Володимирівна Залєснова

У статті йдеться про особливості адаптації рекламного дискурсу для іншомовного реципієнта з урахуванням соціокультурного та прагматичного аспектів оригіналу. Базові теоретичні поняття перекладу включають адекватність перекладу та пов'язану з нею прагматичну адаптацію. Якщо цільова аудиторія говорить на іншій мові, а також має інші специфічні особливості соціокультурного середовища, то прагматичною адаптацією можна вважати зміни, внесені перекладачем у текст перекладу з метою домогтися необхідної реакції з боку цільової аудиторії, інакше кажучи, варто правильно передати основну комунікативну функцію оригіналу. Реклама є особливою формою комунікації. Реклама як рушійна сила бізнесу, має свої закони створення, механізми впливу, способи мовної організації, інтерпретації та перекладу. Успіх реклами, створеної для міжнародного ринку, тобто для різних країн та національних груп, прямо залежить від точності та адекватності перекладу. При адаптації реклами для іншомовного реципієнта важливим є передача прагматичного аспекту оригіналу. Тільки якщо перекладач знаходить засоби для передачі змістових і стилістичних складових і при цьому зберігає експресивний вплив повідомлення на аудиторію, можна сказати, що досягається прагматична еквівалентність між оригіналом та перекладом, що і визначає комунікативний ефект реклами. У процесі перекладу рекламного тексту перекладачеві доводиться вирішувати як чисто мовні, лінгвістичні проблеми, обумовлені розходженнями в семантичній структурі й особливостями використання двох різних мов у процесі комунікації, так і проблеми соціолінгвістичної адаптації тексту, враховуючи традиційні, національні та соціальні особливості, стереотипи поведінки конкретної цільової аудиторії. Для досягнення прагматичної адекватності нерідко буває необхідно адаптувати як змістову частину вихідного тексту, так і його форму, що часто носить компромісний характер, оскільки враховує соціокультурні та психологічні особливості цільової аудиторії, що є необхідним для забезпечення адекватного сприйняття тексту перекладу споживачем реклами.

ПЕРЕДУМОВИ УСПІШНОСТІ ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Любов Яківна Зєня

Стаття присвячена дослідженню оптимальних шляхів успішності формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетентності (МІКК) майбутніх учителів на практичних заняттях з іноземної мови (ІМ) у мовному педагогічному закладі вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем. Визначення цих шляхів покликано сприяти підвищенню рівня підготовки професійно компетентнісного вчителя-філолога нової генерації відповідно до вимог реформування вітчизняної школи. Мета статті полягає у вирішенні двох взаємопов'язаних завдань: 1) аналіз передумов успішності формування професійно орієнтованої МІКК майбутніх учителів на практичних заняттях з ІМ за першим (бакалаврським) рівнем; 2) представлення на підставі цього аналізу концептуально обгрунтованої моделі формування зазначеної компетентності на практичних заняттях з ІМ з урахуванням ключових проблем міжкультурної іншомовної освіти в Україні і в загальноєвропейському освітньому просторі, який стрімко змінюється. З огляду на сутність цих аспектів цілепокладання мета формування професійно орієнтованої МІКК у студентів-філологів на практичних заняттях з ІМ є триєдиною за своєю суттю. Вона полягає у вирішенні трьох взаємопов'язаних завдань, а саме: 1) навчати загальновживаної ІМ з академічними цілями як засобу іншомовного спілкування на міжкультурному рівні з урахуванням загальноєвропейського досвіду у цьому напрямі; що має бути зафіксовано в освітніх програмах філологічного профілю, конкретизацією яких є навчальні (робочі) програми; 2) навчати ІМ і нової культури як предмета навчання інших; 3) навчати ІМ як мови своєї майбутньої спеціальності в її наступних провідних функціях: а) служити інструментом навчання цієї мови інших, тобто реалізувати функції автентичного дидактичного мовлення вчителя ІМ; б) володіти відповідною ІМ як засобом іншомовної професійної комунікації в сучасному полікультурному багатомовному професійному освітньому просторі. Реалізації цих завдань, починаючи з першого курсу, покликані сприяти: автентичність текстотеки і мови підручника, за яким здійснюється навчання ІМ, а також і організація практичних занять з використанням спеціально підготовлених педагогізованих вправ-проблем, або навчально-професійних задач, стимулом до виконання яких служать спеціально відібрані дидактико-методичні ситуації. Результативність авторської моделі організації опосередкованої професійно-методичної підготовки на практичних заняттях з ІМ підтверджується позитивними результатами дослідної роботи співавторів.

ЗАСОБИ ІСТОРИЧНОЇ СТИЛІЗАЦІЇ РОМАНУ «ДЖЕЙН ЕЙР» ШАРЛОТТИ БРОНТЕ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Тетяна Анатоліївна Ласінська

Стаття окреслює методи відтворення історичної стилізації в українському перекладі. Досліджується використання основних мовних засобів, з метою відтворення та збереження атмосфери старих часів. У статті описано випадки використання перекладацьких трансформа цій, основою яких є використання застарілих слів, та випадки відтворення темпоральної складової оригіналу відмінними методами. Методи відтворення історичної стилізації в українському перекладі передбачають не лише використання історизмі в та архаїзмів, практику застосування рідко вживаних слів, використання посилань та пояснень, відтворення різних мікро стилістичних літературних форм, таких як використання в оригіналі уривків поезії, притаманних часу написання твору. Серед засобів відтворення темпорально ма ркованого словникового складу, автор використовує прийоми збереження старих термінів на позначення професій, титулів, старих географічних назв, старих назв одягу та предметів. Використання усіх методів має на меті відтворення загальної атмосфери часу у перекладі.

СМИСЛОВА СТРУКТУРА МОДАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ “AVER BISOGNO DI” ТА “BISOGNARE” У ПОРІВНЯЛЬНОМУ АСПЕКТІ (на матеріалі італійської мови)

Валерія Ігорівна Охріменко

У статті розглянуто закономірності квантування інформації у мікротексті функціонування модальних одиниць aver bisogno di та bisognare на матеріалі італійської мови. Модальні одиниці aver bisogno di та bisognare задають квантування інформації в мікротексті, виступаючи у ролі ядра і утворюючи модальні структури разом з приєднувальними компонентами. Ці модальні одиниці, зберігаючи зв'язок із внутрішньою формою, містять семантичні імплікатури привативності. Модальні структури aver bisogno di та bisognare є засобами вираження модального значення привативної необхідності, в основі якого є суперечність дійсного та бажаного стану справ для суб’єкта, що підлягає модальній оцінці, і стимулює до виконання дії, спрямованої на зміну існуючого стану речей. Якщо в к онтексті функціонування aver bisogno di зазвичай вербалізується ситуативність hic et nunc, то в контексті вживання bisognare переважно описується усвідомлення суб’єктом необхідності виконання певних дій або реалізації стратегії поведінки, абажаний фрагмент дійсності розглядається не тільки з позицій онтологічного статусу, але і з позицій цінності, значущості. Мікротекст функціонування модальної структури aver bisogno di є більш пов’язаним з суб’єктоцентричною системою координат: “я – тут – тепер” і зазвичай містить розгортання інформації за перцептивним, емотивним та епістемічним сегментами. Aver bisogno di сполучається у приядерній зоні з кванторами, особовими займенниками, невизначеними референтними групами, модальним дейктиком proprio, темпоральними маркерами, verbā sentiendi. Мікротекст функціонування модальної структури bisognare характеризується розгортанням інформації за епістемічним, волітивним та аксіологічним сегментами. Привативна необхідність, виражена маркером bisognare, має тенденцію до контамінації внутрішньою можливістю, а власне мікротекст набуває узагальненого характеру і містить абстрактну лексику. Bisognare сполучається у приядерній зоні з verbā dicendi, лексичними одиницями контамінованої епістемічно-волітивної та акціональної семантики, дієсловами на позначення очікувань, сподівання, спроб та їх результату, модальним дейктиком proprio.

ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНИЙ ПІДХІД В КОМУНІКАТИВНІЙ СТРУКТУРІ ТЕКСТУ

Надія Петрівна Поліщук

В статті розглядаються комунікативно-прагматичні особливості тексту, механізми функціонування мови у процесі комунікації. Аналізуються комунікативні функції мови, а саме семантичного змісту мовного знака, надається трактування комунікативно-прагматичних чинників конкретного мовного акту. Характеризуються категоріальні види тексту, які відображають загальні, суттєві зміни структури. Надається опис категорій тексту. В статті відображено співвідношення вербального та невербального в комунікативній структурі тексту, інтерпретуються базові поняття мовця / слухача, тощо. Текст визначається як структурно і змістовно оформлення одиниця спілкування, та розглядається як квант інформації з усіма закономірностями смислової структури тексту.

ПРЕЦЕДЕНТНІ ІМЕНА ЗІ СФЕРОЮ-ДЖЕРЕЛОМ “ЛІТЕРАТУРА” У СУЧАСНИХ ЗМІ ІСПАНІЇ

Ганна Вячеславівна Сингаївська

У статті розглядаються деякі випадки використання прецедентних імен зі сфери-джерела “Література” в засобах масової інформації Іспанії з метою проведення дискурсивного, контекстуального, лінгвістичного і когнітивного аналізу семантики і функціональності прецедентних феноменів. Об’єктом дослідження є прецедентні імена (антропоніми) зі сферою-джерелом “Література” в дискурсі іспанських друкованих ЗМІ. Провідною для друкованої преси є функція впливу. У статті обґрунтовується використання власних назв у публіцистичному дискурсі у функції прецедентних імен, акцентується на тому, що наявність оцінного значення у структурі номена актуалізує прецедентність імені. Автор використовує описовий метод дослідження, що включає такі прийоми, як спостереження, когнітивну інтерпретацію і класифікацію. Практичний матеріал, представлений у цій статті, відібраний за допомогою методу суцільної вибірки. Особливу увагу автор приділяє прагматиці використання прецедентних феноменів і розглядає способи реалізації цільових установок публіцистів за допомогою даного явища. Використання результатів даної роботи можливо у лінгвокраїнознавчій практиці, риториці і стилістиці, у дослідженні питань, пов’язаних з національно-культурними особливостями сучасного іспанського суспільства, а також деяких аспектів міжкультурної комунікації. Прецедентні імена зі сфери-джерела “Література” є ефективним засобом актуалізації різних авторських ідей, засобом посилення їх експресивності, емоційності та оцінності.

ПОЛІСЕМАНТИЧНІСТЬ ЛЕКСЕМИ AGUANTE У СОЦІОЛЕКТІ ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ ФАНАТІВ

Ольга Леонідівна Толстова

У статті проаналізовано лексему aguante, яка виступає ключовим концептом у системі цінностей соціального угрупування латиноамериканських футбольних фанатів, так званих “Barras bravas”. Розглядається її полісемантичність та структура значення у зазначеному соціолекті. Це яскравий приклад того, як одна лексема може змінювати та розширювати семантику в межах жаргону окремої соціальної групи, і як навколо неї вибудовується ціннісна система субкультури футбольних вболівальників. В концепті el aguante ми виділяємо такі основні елементи як карнавальність та боротьба Перший включає в себе практики та ритуали на трибунах підчас матчів улюбленої команди, фанатську творчість, другий – агресивні дії на стадіоні та поза ним, пов’язані з відстоюванням інтересів команди, власної території та символіки. Відмінними рисами el aguante у субкультурі футбольних фанатів є тілесність, спрямованість назовні, маскулінність та невідповідність загальноприйнятим соціальним нормам (зокрема ідеалізація насильства). У статті також розглянуто особливості субкультури Barras bravas, її відмінність від hinchas та аналоги в інших країнах, виділено характеристики на основі яких будується ієрархія всередині групи. Дослідження цих факторів дає можливість здійснити глибинний аналіз семантики лексеми el aguante.

РОЛЬ ГІПЕРБОЛИ В ІСПАНСЬКОМУ РОЗМОВНОМУ ДИСКУРСІ

Людмила Олексіївна Шевченко

В статті досліджується тенденція до гіперболізації як властивості людської ментальності, що представлена в іспанському розмовному дискурсі фразеологічними одиницями. Також систематизовані національно-культурні особливості фразеологічних одиниць, конструктивним елементом яких є гіпербола, виділені метафорична образність, активна позиція гіперболи, її комічний та ігровий початок. Визначено, що іспанську гіперболу в цілому відрізняє радикалізм, що призводить до створення гротексних рис гіперболи в іспанському розмовному дискурсі.