СМИСЛОВА СТРУКТУРА МОДАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ “AVER BISOGNO DI” ТА “BISOGNARE” У ПОРІВНЯЛЬНОМУ АСПЕКТІ (на матеріалі італійської мови)

Анотація

У статті розглянуто закономірності квантування інформації у мікротексті функціонування модальних одиниць aver bisogno di та bisognare на матеріалі італійської мови. Модальні одиниці aver bisogno di та bisognare задають квантування інформації в мікротексті, виступаючи у ролі ядра і утворюючи модальні структури разом з приєднувальними компонентами. Ці модальні одиниці, зберігаючи зв'язок із внутрішньою формою, містять семантичні імплікатури привативності. Модальні структури aver bisogno di та bisognare є засобами вираження модального значення привативної необхідності, в основі якого є суперечність дійсного та бажаного стану справ для суб’єкта, що підлягає модальній оцінці, і стимулює до виконання дії, спрямованої на зміну існуючого стану речей. Якщо в к онтексті функціонування aver bisogno di зазвичай вербалізується ситуативність hic et nunc, то в контексті вживання bisognare переважно описується усвідомлення суб’єктом необхідності виконання певних дій або реалізації стратегії поведінки, абажаний фрагмент дійсності розглядається не тільки з позицій онтологічного статусу, але і з позицій цінності, значущості. Мікротекст функціонування модальної структури aver bisogno di є більш пов’язаним з суб’єктоцентричною системою координат: “я – тут – тепер” і зазвичай містить розгортання інформації за перцептивним, емотивним та епістемічним сегментами. Aver bisogno di сполучається у приядерній зоні з кванторами, особовими займенниками, невизначеними референтними групами, модальним дейктиком proprio, темпоральними маркерами, verbā sentiendi. Мікротекст функціонування модальної структури bisognare характеризується розгортанням інформації за епістемічним, волітивним та аксіологічним сегментами. Привативна необхідність, виражена маркером bisognare, має тенденцію до контамінації внутрішньою можливістю, а власне мікротекст набуває узагальненого характеру і містить абстрактну лексику. Bisognare сполучається у приядерній зоні з verbā dicendi, лексичними одиницями контамінованої епістемічно-волітивної та акціональної семантики, дієсловами на позначення очікувань, сподівання, спроб та їх результату, модальним дейктиком proprio.